ПРОБУДЖЕННЯ


Перейти до змісту

14

Самопізнання


Самоаналіз і шукання справжніх причин проблеми є дуже важливою складовою духовного розвитку людини. І не байдуже, як людина робить самоаналіз і шукає причину своїх бід. У наших роздумах звернімося до первородного гріха, який є архетипом будь-якого людського гріха.

Бт. 2, 23: "І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей
моїх, і тіло від тіла мого" - до первородного гріха людина була в повній гармонії з Богом і з іншою людиною. Адам і Єва жили в любові: Ромео і Джульєтта.

Бт. 3, 12: "А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв" - після гріха Адам втрачає гармонію з Богом і з Євою, свою провину перекладає на неї: Ромео перетворюється в Отелло. Це саме відбувається і під час сповіді: каянник, сповідаючись зі своїх провин, одночасно свідомо чи несвідомо шукає винних - я живу в недосконалому світі, повному спокусників, які мене до цього спокушують. Отже, в кінцевому результаті я не винний, я жертва.

Жінка, що дав Ти її - Єва - не причина, а наслідок. Причина - Ти, Боже. Отже, не затримуючись на найближчій причині, а намагаючись усвідомити те, що знаходиться далі, що на перший погляд невидиме, я шукаю подальші причини - аж до остаточної, першої, за якою нема нічого. І знаходжу її: причиною всіх моїх бід є Бог як першопричина всього існуючого та моєї гріховності в тому числі.

Сучасні християни-каяники не здатні аналізувати так глибоко. Більшість людей бачать причину свого гріха лише в близьких людях: чоловік, жінка, діти, батьки. Частина спроможна перенести провину далі: соціальні проблеми в країні, політичні, економічні тощо. Якби я жив в Америці, то не мав би таких проблем, отже - не грішив би. Але дійти до Бога? - моя побожність не дозволить мені цього зробити.

В духовних книжках можна прочитати, що людина повинна пробачити спочатку всьому світові, потім - собі самій, і потім - Богові. Але важко знайти опис процесу цих етапів прощення. До етапів прощення ми можемо дійти, спочатку пройшовши етапи ненависті: до всього світу, до себе самого, до Бога. З досвіду духовного керівника знаю, що теоретично людина неспроможна цього зрозуміти. Той, хто хоче спершу зрозуміти, а потім вже робити - нічого не зробить. Лише той, хто починає робити це без зрозуміння, може пройти ці етапи.


Якби оті проміння золоті
у струни чарами якими обернути,
я б з них зробила золотую арфу, -
в ній все було б ясне - і струни, й гуки,
і кожна пісня, що на інших струнах
бринить, мов голос вітряної ночі,
бриніла б на моїй злотистій арфі
тим співом, що лунає тільки в снах
дітей щасливих. Туга б відкотилась
від гуків тих геть-геть удалину,
мов білі тумани, пройняті сонцем,
що здалека леліють, наче злото,
не хмарою, а мрією здаються.
І жалі всі, в гармонію з'єднавшись,
озвались би, мов хори в емпіреях...
Леся Українка


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню