ПРОБУДЖЕННЯ


Перейти до змісту

15

Самопізнання


Поміркуймо глибше. В сповіді я не сповідаюся зі своїх гріхів, а виливаю свої жалі на довколишній світ і людей, а кожна людина є якби тінню Бога. Говорячи просто і безпосередньо, я виливаю свій жаль перед Богом на Нього самого, прошу покращити моє життя, усунути цю ситуацію, в якій я знаходжуся, отже прошу Бога зникнути з мого життя. Прагнучи життя в Бозі, я насправді воюю з Ним, борюся за свою автономію, самодостатність, стараюся усунути Бога зі всіх сфер свого життя. Вся моя богомільність - це прагнення блудного сина розірвати всі стосунки з батьком, бути повністю вільним від усього.

Погляньмо на Таїнство Покаяння в іншій площині. Уявімо собі таку ситуацію: я їду в автомобілі. Мій гріх - це якби я зіпсував якусь деталь автомобіля. Чим більший гріх - тим більше пошкодження. Великий гріх - знищення системи гальмування. Якщо я їду з великою швидкістю, то аварія неминуча. Що таке сповідь як Таїнство, тобто як видимий знак невидимої благодаті, отже що таке сакраментальна сповідь?

Після дотримання всіх умов сповіді: визнання тяжких гріхів (тобто переступ якоїсь з десяти заповідей Божих і якоїсь Церковної), недосконалий жаль за гріхи, постанова поправи я отримую розрішення священика - відпущення гріхів. Але що означає відпущення гріхів? Чи це означає, що Бог полагодив систему гальмування автомобіля і аварії не буде, що мій автомобіль вже відремонтований? Ні, гальма далі несправні і станеться аварія. І тому Таїнство Покаяння мене не лікує. Після сповіді мої провини далі мене мучать, не дають спокою. Сама сповідь не чинить мене кращим - після сповіді я залишаюся таким, яким був до неї. Що дає мені
сповідь? Сповідь змиває з мене саму провину, тобто покарання за неї, відчиняє брами неба. Але сповідь не усуває наслідків провини, не дає мені внутрішнього духовного оздоровлення, я далі знаходжуся в зіпсутому автомобілі, до того ж не сам, а з моїми рідними і близькими людьми, які зазнають на собі наслідки мого гріха: "Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях" (Чис. 14, 18).

Багато християн дуже легковажно ставляться до сповіді - як до духовної хімчистки, яка все очищає. Це називається інструменталізацією Таїнства Покаяння. В цій медитації будемо намагатися глибше зрозуміти своє ставлення до сповіді.


Де поділися ви, голоснії слова,
що без вас моя туга німа?
Розточилися ви, як весняна вода
по ярах, по байраках, по балках.
Чом не станете ви, як на морі вали,
не гукнете одважно до неба,
не заглушите туги прибоєм гучним,
не розіб'єте смутку моєї душі
міцним напрасним натиском бурі?
Я не на те, слова, ховала вас
і напоїла кров'ю свого серця,
щоб ви лилися, мов отрута млява,
і посідали душі, мов іржа.
Промінням ясним, хвилями буйними,
прудкими іскрами, летючими зірками,
палкими блискавицями, мечами
хотіла б я вас виховать, слова!
Щоб ви луну гірську будили, а не стогін,
щоб краяли, та не труїли серце,
щоб піснею були, а не квилінням.
Вражайте, ріжте, навіть убивайте,
не будьте тільки дощиком осіннім,
палайте чи паліть, та не в'яліть!
Леся Українка


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню